''Бути чи не бути'' – безсмертна фраза великого Шекспіра, яку кожен трактує по-своєму. Як вважають філософи, якщо не зрозумілий сенс, логічно повернутися до задуму. Поміркувати на цю тему мали можливість численні глядачі, які стали живими свідками дива, яке відбувалося у них на очах на сцені театру Maisonneuve у Монреалі. У середині лютого протягом тижня монреальський Place des Arts був епіцентром абсолютної магії, що панувала під час показу балетної постановки "Гамлета" за однойменною трагедією Шекспіра на музику Джона Гзовського.
Вистава йшла без антракту і тривала рівно сто хвилин. То були хвилини абсолютної магії. Після перегляду минуло сто годин, і пройдуть ще сто днів, а я, як і всі глядачі, продовжуватиму шукати відповіді на вічне питання буття. Театр – багато в чому магічне місце. Звертаючись зі сцени до духовного світу людини, театр має залишити слід у серцях глядачів. Чим професійніша і гармонійніша команда творців та виконавців кожного конкретного спектаклю, тим глибшим буде слід, особливо від балетної постановки.
Граціозні, до досконалості відточені рухи, усвідомлені в технічному відношенні хореографічні фрази, красномовна пантомімна майстерність гармонійно переплелися в мистецтві балету, "найморальнішого з усіх мистецтв", яким вважав його П. І. Чайковський. Класичний балет та сучасна хореографія – дві протилежності. Подивившись кілька сотень балетних вистав, я завжди віддавала беззастережну перевагу класиці. Побачене в Монреалі авангардна постановка ''Гамлета'' – найяскравіша і найглибша вистава сучасного танцю з тих, що я коли-небудь бачила.
Автор хореографії та виконавець ролі Гамлета – зірковий прем'єр Національного Балету Канади, франкоканадець Гійом Коте, який уже кілька сезонів пробує свої сили як хореограф. Витончена статура, постава, музичність – те, що додає йому шляхетності. Але те, що піднімає його на вищий рівень – так це дар балетного постановника, подарований далеко не кожному танцівнику. Цікаві хореографічні знахідки Г. Коте не можна не помітити навіть непідготовленому глядачеві. У ''Гамлеті'' був ні пуантів, ні запаморочливих фуете, переважно, як жартують балетні люди, ''валяння на підлозі''. Дуже ефектно виглядало соло Гамлета зі шпагою. Шпага, як і інші предмети реквізиту, у цій виставі дуже символічні і справляють потужний вплив на публіку. Віртуозне володіння шпагою означає щільну взаємодію з професійними шпажистами. Контрастні за кольором біла та червона стрічки, що оригінально закріплені на шпагах в іншій сцені, ніби переносить глядачів на пару хвилин у світ художньої гімнастики. Дзеркала, присутні на сцені, але невидимі, запозичені із циркових вистав. Мудре, дуже незвичайне використання масок-символів викликає повне захоплення. Особисто для мене найбільш вражаючою стала сцена з Офелією на тлі блакитної завіси-безодні, на іншому боці якої знаходилися складні підтримки, що виконують разом з нею, її сценічні партнери, залишаючись невидимками для глядачів! Такий собі синтез декількох видів мистецтв в одному спектаклі все-таки називається балетом.
Спектакль, незважаючи на відсутність живої музики, без сумніву залишає незабутнє враження та глибокий слід у глядацьких душах. У цьому велика заслуга хореографа та виконавців.
Шедевральним його робить бездоганна сценографія, тобто сценічний дизайн (декорації, костюми, грим, маски, світло, звук, відео, бутафорія) та його творець, який отримав міжнародне визнання діяч мистецтв, уродженець Квебека Роберт Лепаж.
Декілька років Р. Лепаж керував Французьким театром при Національному центрі мистецтв в Оттаві. У середині 90-х заснував власну багатопрофільну продюсерську компанію, згодом – міждисциплінарний продюсерський центр. Режисер кількох вистав Цирка дю Солей, творець низки виставок, постановник безлічі рок-концертів та драматичних вистав, зробив великий внесок у мистецтво кінематографа. Доторкнувся геніальний Р. Лепаж і до оперного мистецтва. Наприклад, опера ''Золото Рейну'' у його постановці з неймовірним успіхом була показана в Метрополітен-опері в Нью-Йорку. Така різнобічність обдарованої творчої особистості змушує зняти перед ним капелюх.
Тріумфальний вступ Лепажа у світ балету пов'язаний із плідною співпрацею з Г. Коте. Роберт Лепаж – один із найбільших театральних режисерів нашого часу. Використовуючи нові технології, він постійно розсуває межі театральних вистав, і казка стає буллю, а неможливе можливим. Навіть той, хто не надто розуміється на балеті, не залишиться байдужим від вистави, до якої приклав руку Роберт Лепаж.
Наступного театрального сезону балет ''Гамлет'' приїде до Оттави. Не пропустіть! Доторкніться до чаклунства, і отримайте, як мінімум, 100 хвилин незвичайних емоцій.
МАРИНА КОЧЕТОВА