Сиджу на спектаклі. На сцені – монолог одного з героїв на тему «Як добре у селі на свіжому повітрі!» І ось актор розпинається: яке повітря, бігають босі дівки, скриплять двері... Вже другий актор готується сказати свою репліку, але тут у залі у когось запікав мобільник. І перший актор із блаженним виразом обличчя, але лютим голосом, повертаючись у бік дзвінка, додає: «І пташки співають!» Зал гримнув.

JJJ
Пологовий будинок, унизу під вікнами молоді тата прийшли до своїх дружин.

Ніно, ну що народила? Ні? Чи так довго?
Маша-а, Маш, що тобі завтра принести?
Федю, Федю-а-а! - Усі раптом затихли і з подивом дивляться на чоловіка. - Ну що? Рубероїд подавати?

JJJ
 Ідемо з чоловіком до супермаркету.
Я: Знову дитина кататиметься на візку і не захоче вилазити.
Чоловік: А ми її залишимо у баби Зіни.
Я: Що за баба Зіна?
Загалом виявилося, що «баба Зіна» - це супермаркетівська Baby Zone.

JJJ
До лікарні привезли чоловіка з тяжкими опіками. Після уважного огляду тіла та рентгенівських знімків лікар каже:

У вас більше переломів, ніж опіків! Потерпілий відповідає:
Лопатою мене гасили, нелюди!

JJJ
Щойно почув розмову директора зі співробітницею з відділу кадрів про кандидата на місце вантажника:

Ну, як він?
Начебто нормальний. При написанні заяви рука не трясеться...