Повернення сенсу
«Бути чи не бути» — безсмертна фраза великого Шекспіра, яку кожен тлумачить по-своєму. Як вважають філософи, якщо сенс неясний, логічно повернутися до задуму. Можливість поміркувати над цією темою матимуть глядачі, які захочуть стати живими свідками дива, що відбудеться у них на очах на сцені NAC 25–26 лютого 2026 року. Будучи знавчинею і поціновувачкою балетного жанру, переглянувши виставу в Монреалі, я гарантую царство абсолютної магії під час балетної постановки «Гамлет» за однойменною трагедією Шекспіра на музику Джона Гзовського.
Вистава йде без антракту і триває рівно сто хвилин. Після перегляду мине сто годин, а потім і ще сто днів, але всі мислячі глядачі й далі шукатимуть відповіді на вічне питання буття. Театр — місце магічне. Звертаючись зі сцени до духовного світу людини, він покликаний залишити слід у серцях глядачів. Чим професійніша і гармонійніша команда творців та виконавців кожної конкретної вистави, тим глибшим буде цей слід, особливо від балетної постановки.
Граціозні, доведені до досконалості рухи, технічно осмислені хореографічні фрази, красномовна майстерність пантоміми гармонійно переплелися в мистецтві балету, «найМОРАЛЬНІШОГО з усіх мистецтв», як вважав його П. І. Чайковський. Класичний балет і сучасна хореографія — дві протилежності. Переглянувши кілька сотень балетних вистав, я завжди беззастережно віддавала перевагу класиці. Але авангардна постановка «Гамлета» — найяскравіше і найглибше видовище сучасного танцю з усіх, що я коли-небудь бачила.
Автор хореографії та виконавець ролі Гамлета — зірковий прем’єр Національного балету Канади, франкоканадець Гійом Коте, який уже кілька сезонів пробує свої сили як хореограф. Витончена статура, постава, музикальність — ось що додає йому благородства. Але те, що підносить його на вищий рівень, — це дар балетного постановника, властивий далеко не кожному танцівникові. Цікаві хореографічні знахідки Г. Коте неможливо не помітити навіть непідготовленому глядачеві. У «Гамлеті» немає ні пуантів, ні запаморочливих фуете — здебільшого, як жартують люди балету, «качання по підлозі». Дуже ефектно виглядає соло Гамлета зі шпагою. У цій виставі шпага, як і інші предмети реквізиту, дуже символічна й справляє надзвичайно сильний вплив на публіку. Віртуозне володіння шпагою означає тісну взаємодію з професійними фехтувальниками. Контрастні за кольором білі й багряні стрічки, оригінально закріплені на шпагах в іншій сцені, ніби переносять глядачів на кілька хвилин у світ художньої гімнастики. Дзеркала, присутні на сцені, але невидимі, запозичені з циркових вистав. Мудре й дуже незвичне використання масок-символів викликає повне захоплення. Особисто мене дуже вражає сцена з Офелією на тлі блакитної безодні-завіси, по інший бік якої перебувають її сценічні партнери, які виконують разом із нею складні підтримки, залишаючись невидимими для глядачів! Синтез кількох видів мистецтва в одній виставі все ж називається балетом. Попри відсутність живої музики, вистава безсумнівно залишає незгладиме враження і глибокий слід у душах глядачів. У цьому велика заслуга хореографа і виконавців.
Шедевром же її робить бездоганна сценографія — декорації, костюми, грим, маски, світло, звук, відео, бутафорія — та її творець, уродженець Квебеку, митець міжнародного визнання Робер Лепаж.
Кілька років Р. Лепаж очолював Французький театр при Національному центрі мистецтв в Оттаві. У середині 90-х він заснував власну багатопрофільну продюсерську компанію, а трохи пізніше — міждисциплінарний продюсерський центр. Режисер кількох вистав Cirque du Soleil, творець низки виставок, постановник численних рок-концертів і драматичних вистав, він також зробив великий внесок у мистецтво кінематографа. Доторкнувся геніальний Робер Лепаж і до оперного мистецтва. Наприклад, опера «Золото Рейну» в його постановці мала неймовірний успіх у Метрополітен-опера в Нью-Йорку. Така різнобічність обдарованої творчої особистості змушує зняти перед ним капелюха.
Тріумфальний вступ Лепажа у світ балету пов’язаний із плідною співпрацею з Г. Коте. Робер Лепаж — один із найвидатніших театральних режисерів нашого часу. Використовуючи нові технології, він постійно розсуває межі театральних вистав — і казка стає дійсністю, а неможливе — можливим. Навіть той, хто не надто добре розбирається в балеті, не залишиться байдужим до вистави, до якої доклав руку Робер Лепаж.
Не пропустіть цей шедевральний спектакль! Доторкніться до чарівництва — і отримайте щонайменше 100 хвилин незвичайних емоцій.
Автор: Марина Кочетова