9 травня Індія та Пакистан офіційно підтвердили припинення вогню. Перемир'я набирає чинності з 17:00 за східним часом. Однак це затишшя на тлі війни, що майже почалася, залишається вкрай хитким.

Конфлікт загострився 22 квітня, коли бойовики із забороненої в Індії організації «Фронт опору» відкрили вогонь туристам у Кашмірі. Загинули майже 30 людей. Індія негайно закрила кордон, вислала пакистанських громадян та призупинила дію двосторонніх угод. У відповідь Пакистан привів війська на повну бойову готовність, а міністр оборони відкрито заявив про неминучість повномасштабної війни.

Обстановка посилювалася з кожним днем: Індія направила флот до берегів Пакистану, розмістила ракети BrahMos у зоні досяжності Карачі та призупинила роботу 32 аеропортів. У Пенджабі спалахнула паніка — магазини та заправки пустіли за лічені години.

За даними аналітичного центру Global Firepower, армія Індії посідає четверте місце зі 145 країн, тоді як Пакистан посів 12-е місце у 2024 році. Крім того, за даними журналу Military Watch Magazine, Індія знаходиться на вищому рівні військової сили, ніж Пакистан. Індія має одну з найбільших постійних армій у світі, що налічує понад 1,47 млн ​​діючих солдатів.

Проте зусилля міжнародних посередників, насамперед США, мали ефект. Державний секретар Марко Рубіо та віце-президент Ванс провели екстрені переговори з лідерами обох країн. За словами Рубіо, «уряди Індії та Пакистану виявили розсудливість і обрали шлях миру». Навіть Дональд Трамп поспішив оголосити про «нову американську перемогу» — нібито саме він запобіг війні.

Проте справжні причини конфлікту лежать глибше. Він став частиною світової геополітики. Індія, прагнучи отримати інвестиції, пільги та перенесення виробництв з Китаю в рамках великої угоди зі США, опинилася під тиском як економічним, так і ідеологічним. При цьому Пакистан, який спирається на Китай, зіткнувся із жорсткою вимогою Пекіна не допустити ескалації перед тайванською кризою.

Обидві країни — пішаки у великій грі. Пекіну невигідна війна, але й приниження Пакистану теж. Робити ставку на націоналізм і силу зараз є небезпечним: Індія залежить від китайських поставок, а розширення конфлікту може втягнути до нього Іран, Бангладеш та інші мусульманські країни.

Таким чином, сьогоднішнє перемир'я — скоріше пауза, ніж світ. І чим довше зовнішні гравці будуть використовувати Південну Азію як арену боротьби за вплив, тим вищий ризик нового витка насильства.