МАРИНА КОЧЕТОВА
Як ви, дорогі читачі, провели недільний вечір 27 квітня? Я вважала за краще опинитися в суспільстві молодих та дуже талановитих піаністів і не пошкодувала про це. То справді був заключний гала-концерт оттавського фортепіанного фестивалю (Ottawa Piano Festival).
Воістину життя без музики було б оманою. Слухати музичні твори різних жанрів у фортепіанному вигляді – заняття цікаве та корисне. Купатися в фортепіанному океані не менш цікаво, ніж у теперішньому. 18 номерів, показові виступи юних учасників фестивалю, були виконані на одному подиху. Дуже хотілося продовження. Слухачі тільки смакували, як концертна частина перейшла в церемонію нагородження. Мене охопило почуття гордості під час виступу юнака з російським прізвищем Ігоря Протасова, який віртуозно виконав непростий твір Шуберта. Ігор отримав медаль за 10 клас. Хочеться вірити, що він не завершить свою музичну кар'єру.
Серед учасників цьогорічного фестивалю було багато вихованців російськомовних педагогів. Здавалося б, яке це має значення! Мені, наприклад, було приємно, що 11 педагогів, які говорять російською мовою, так добре підготували своїх студентів до такого відповідального заходу. Це підтверджує якість їхньої роботи та високий ступінь кваліфікації.
Організатори чудової піаністичної події виконують високу місію, дозволяючи молодим виконавцям здійснювати прориви у всілякі світи. І ці світи – музичні. І педагоги, які готували юних музикантів до фестивалю, і організатори, і батьки учасників за сумісництвом ''працюють'' чарівниками.''Я - не чарівник, я тільки вчуся'', - сказав би про себе будь-який з учасників-дітей. А мені хочеться перефразувати рядок з відомої радянської пісні ''Дякую'', замінивши слово ''пісенність'' словом ''музика''. І вийде: ''Дякую тебе за музику міста, і відвертого і таємного ...''
Саме такі свята молодих людей дозволять врятувати світ у наші важкі часи. Музична Оттава робить реальний внесок у вирішення цієї високої мети. Дорога до театрів, на концерти важлива, як дорога до Храму. Всі інші дороги є факультативними.