Квітневий дощ, передвісник травневих гроз,
Знову шепоче прокинутій землі —
Час сприймати Весну всерйоз,
На вільші срібляться сережки.

Дивись, уже цвітуть підсніжники,
Сміливіше розмалюй свою сукню
Візерунками первоцвітів тут і там,
Шовками зеленіючих полів.

І хоч іноді минаюча Зима,
Озираючись, зітхає сумно —
Завірюха запізнілих сніжинок
Впаде лише як животворна волога,
І знову теплі промені сонця,

І ліс дзвенить від пташиних голосів,
І ріки повінню, і граки,
І в синьому небі зграї хмар.

 ©Тетяна Єршова