В один із лютневих вихідних подруга запросила мене на льодове шоу, після якого нам захотілося продовжити задоволення чудового дня, і ми вирушили повечеряти. Вибір припав на ресторан ''Chances R''. Входячи в ресторан із привабливою назвою, ми пожартували, що, мовляв, зараз і перевіримо, які у нас шанси, що цікавого нас там чекає. Люди часто відмовляються від шансу отримати те, що мріють, боячись втратити те, що мають.
Оскільки ми знаходилися в прекрасному настрої після казкового шоу, позитивний настрій став гарантом продовження банкету, якого і просила душа. Нас обслуговував симпатичний молодик, який з першого ж погляду здався нам обом ідеальним офіціантом. Він настільки комфортно почував себе в цій ролі і справлявся зі своїми обов'язками на п'ять з плюсом, що миттєво розташував нас до розмови про вина, поєднання продуктів, особливості меню ... Не в кожному ресторані зустрінеш такого офіціанта - відкритого, гостинного, вміє зацікавити відвідувачів і створити незабутню атмосферу! Інтуїція підказала нам, що хлопець має слов'янську кров. І так, він виявився вихідцем із пострадянського простору, який уже майже десять років проживає в Канаді. Променева усмішка, не натягнута штучна як у багатьох тутешніх працівників сфери обслуговування, а чарівна і дуже щира справила на нас таке ефектне враження, що захотілося взяти в нього інтерв'ю, що я й запропонувала. І він не відмовився! По ходу інтерв'ю, що проходило в дуже розкутій та задушевній обстановці, ми не помітили, як пролетів час, бо дізналися чимало цікавого.
Є люди, життя яких проходить на одній ноті, за все своє життя вони жодного разу не виїхали за межі рідної країни, а то й міста, де народилися та виросли. А є так звані люди світу, жадібні (у хорошому сенсі) до новизни, що обожнюють пригоди та подорожі, які сміливо кидають виклик долі і самим собі. У таких життя йде не на одній ноті, а розкинуто на кілька октав.
Усі ми дуже різні, тому й шанси у нас є різні. Якось на стіні в одному ресторані прочитала таку фразу: "If you don't take your chance, somebody else will take it!". І це абсолютно вірно, адже якщо не скористатися вчасно своїм шансом, ним скористається хтось інший, а тоді пиши-пропало. Тому поспішаю поділитися з читачами про те, що розповів нам чарівний незнайомець, який до ладу розпоряджається шансами, які підкидає йому доля.
33-річний Андрій Варфоломєєв. в Оттаві виявився кілька років тому, хоча до Канади приїхав студентською візою за кілька років до цього. Він виріс на фермі. Зі шкільної лави захоплювався біологією, заразом серйозно ставився до вивчення англійської як мови науки. Здобувши ступінь бакалавра з біології у вузі своєї країни, вирішив повчитися за кордоном. Обставини склалися на користь Loyalist College у невеликому онтарійському студентському містечку за назвою Белвілл. Взимку 2016 року прилетів до Торонто, не знаючи до ладу ні розмовної англійської, ні будь-кого в країні кленового листа. З аеропорту самостійно треба було дістатися залізничного вокзалу в центрі міста, щоб звідти вирушити до кінцевого пункту довгої подорожі, де вже було обумовлено і дату приїзду, і умови розміщення. Оскільки літак затримався, Андрій не встиг на поїзд, квиток на який купили заздалегідь. Наступний поїзд йшов лише вранці, тобто ніч треба було провести в Торонто. Доля перевіряла хлопця на міцність. Грошей у нього зайвих не було, але оптимістичний настрій допоміг знайти вихід із непередбаченої ситуації: оскільки вокзал у Торонто, як і в багатьох канадських містах, закривається на ніч, а блукати взимку незнайомим містом нереально, треба було якось порозумітися з черговим по станції. Андрію довелося, мабуть, пустити весь свій англійський словниковий запас і природну харизму. І що ви думаєте? Торонтовський клерк дозволив йому БЕЗКОШТОВНО відправитися назад в аеропорт, щоб пересидіти там до світанку, а рано вранці тим же маршрутом повернутися на вокзал... Діставшись, зрештою, до Белвілла, треба було ще пояснюватися з адміністрацією коледжу у зв'язку з запізненням, через яке вирішили, що студент передумав. Коротше кажучи, першу добу довелося неабияк понервувати. Зате враження про нову країну склалося найпрекрасніше! Адже ніколи не можна двічі справити перше враження!
Почалася в Андрія нова сторінка життя. Він оселився у будинку на шість студентів, що поширене у Канаді. Кожен має свою кімнату, але кухня спільна. Усі приїхали вчитися з різних країн, відповідно з різних культур. Ось справжня школа життя, а не лише академічні заняття у коледжі! Сюрпризом для студента-іноземця, який знову прибув, виявилося те, що за його спеціальністю в коледжі навчалося 200 осіб, тобто неймовірно багато. Паралельно з навчанням підробляв мийником посуду у ресторані Белвілла. Це найважча з всіх ресторанних позицій, зате багато годин і хороша практика в аудіюванні. Виявляється, працівники кухні постійно розмовляють! Водночас і кулінарних секретів можна набратися...
Провчившись чотири семестри, Андрій перебрався до Кінгстона, де протягом чотирьох років працював у клініці сну лаборантом-технологом, що дало колосальний досвід спілкування з клієнтами. Крім основної роботи підробляв у ресторані, але вже офіціантом – природна товариськість і вже хороша на той час англійська потребували безпосереднього застосування. Шило в мішку не приховаєш, як і богом цю харизму. Від батьків теж передалося щось важливе (мама – фінансист, батько – фахівець із продажу, син від обох взяв найкращі якості). У Кінгстоні у хлопця з'явилося нове захоплення – скелелазіння, хоч у дитинстві він боявся висоти. Схоже, алгоритм подолання – його головна життєва магістраль.
Маючи чітко розроблений план досягнення мети, Андрій перейшов на новий етап свого життя в Канаді, переїхавши з колишньої столиці до сьогоднішньої столиці. А за планом було вступ до Algonquin College на респіраторну терапію – спеціальність, найкраща трирічна в Канаді програма за якою надається студентам саме в Алгонкіні. Диплом за цим профілем відкриває багато дверей. Герой моєї розповіді, наприклад, збирається працювати у лікарні. Його на сьогоднішній день приваблює саме такий варіант із багатьох інших. І я впевнена, все, що він задумав у професійному плані, неодмінно вийде! Витонченість розуму та раціональний підхід до вибору професії, вміння розробити покроковий план і взяти на себе відповідальність суворо йому слідувати приносять свої плоди. Не обійтись тут і без дисципліни. Ось вам живий наочний приклад, як терпіння і працю все перетруть, як іноземець, що ненюхає пороху, може не тільки прижитися в чужій країні, а чудово в ній жити, почуваючи себе як удома, добившись всього самостійно.
Невигадлива, але заслуговує на повагу історія життя Андрія підтверджує теоретично відомий факт про те, що двері відчиняються перед цілеспрямованими практиками, а не мрійниками; двері відчиняються перед людьми, які не чекають біля моря погоди, а діють, перетворюючи мечи на цілі, знаходячи шляхи до їх втілення в реальність. Навіть у двері, що відчинилися, треба вміти увійти, зробити це красиво і впевнено. Всім бажаю успіху в оцінці своїх шансів!
МАРИНА КОЧЕТОВА